…вкотре, вже вкотре щодуху, щосили
серце тривожним мовчанням займається…
звісно, що скажеш: «мене попросили…»
тільки брехні не підкорюйся заново!..
зранену душу звивають вітрила,
дихає в спини кинутим болем минуле,
дужчає вітер, принаджує звірів
з тою цікавістю, що і ми не відчули –
падає небо невпинно у очі,
сутність тікає в світ дитячих уяв?..
не однаково прагнемо волі
вдивляючись у сутінь власних оман…
вдивляючись...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115102601707
Свидетельство о публикации №115102601707
Рецензии
