З часом робимось всі ми другії,
Й відкриття це занадто старе.
По дитинству завжди ностальгія
Нас в обійми потужно бере...
Наші мами... Всього-то їм треба:
З нами поруч схід сонця зустріть,
Пригорнути в любові до себе,
Й тим морозну самотність зігріть.
Хоч нікуди не зможемо діть ми
Те, що гучно нас роки зовуть,
Доти ми почуваємось дітьми,
Доки наші матусі живуть.
---
Нашi матусi, живiть довго
© Copyright: Анатолий Павленко, 2015
Свидетельство о публикации №115102508718
Свидетельство о публикации №115102508718
Рецензии