до свободи твоеi не докричатись...

Виктор Сурженко
…повернулась зима, крізь прочинені двері – сичить…
скрип дерев у садку, якось дивно тяжіє… кричить…
дме від страчених спогадів холод з кутків, із вітрами небесних доріг
зазирає у дім, не дає вночі спати… відбирає страх крила…
й тоді, до твоєї свободи, крізь мури думок не дають дні тяжкі долітати,
не голубить весна у вві сні, мрії більш нас не вчать на снігу танцювати…


© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115102501438
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Виктор Сурженко
Рецензии
Написать рецензию
Я промінчиком світла твою душу зігрію,
Я кайдани порву, щоб з тобою з’єднатись...
На скрипучі дерева намащу оливу...
І полинем вперед , щоб свободи дістатись...

З Теплом,

Людмила Сухинец   25.10.2015 19:54   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Виктор Сурженко