мама, мамачка, мам...

Мамо, мамочко, мам…


Це так страшно, до болю, - розірване
                коло життя
Що посіяв незримо Господь
                в материнському лоні,
Бо не лише його а й твоє
                у житті майбуття
Він тримав би охоче до віку
                у Своїх долонях.
Мамо, мамочко, мам, це говорить
                твоє немовля,
Не зрікайся мене, у тобі я з;явилась
                від Бога.
Як зерняті малому дає народитись
                земля,
Дай мені народитись у світ
                на життєву дорогу.
Я з;явлюсь у цей світ і любити
                я буду тебе,
Ти уже відчуваєш в собі моїх
                пальчиків дотик.
Не журись, що в лахміття  ти можеш
                вдягнути мене,
Я прожити життя і у ньому
                з тобою не проти.
По росі за тобою я буду іти
                й босоніж,
І уламком дзеркальним пошлю тобі
                сонячний зайчик.
Мамо, мамочко, мам, як же хочеться
                мені скоріш
У велику долоню твою вкласти власний
                свій пальчик.
Як я виросту потім, ми можем
                здійснити разом
Твої мрії, яких досягнути тобі
                не вдалося.
Мамо, мамочко, мам, мені боляче…
                стихло кругом.
Це мені лиш наснилось, чи в темряві
                просто здалося?