Про Нарциса

Заблудивсь Нарцис у лісі
в темному,густому
і не міг ніяк знайти
дорогу до дому.
   Жила Німфа в тому лісі
"луною"прозивалась
та говорити не могла
хоч дуже старалась.
   Побачила Нарциса в лісі
гарного,стрункого
та з сорому не могла
підійти до нього.
   Чи є хто тут,гукав Нарцис
"тут"луна відповідала
останне слово лиш могла
його і проказала.
   До мене йди,гукав Нарцис
"йди"луна відповідала
під дубом; гарна та красива
Нарциса зустрічала.
   Та відштовхнув її Нарцис
був гнівний і холодний
йому було не до неї
дуже був голодний.
   Розгнівалась Афродіта
що не кохав нікого
та й наслала,щоб любив
він себе самого.
   От ішов він довго лісом
пити захотілось
раптом бачить,за кущами
озеро відкрилось.
   Нахилився над водою
дуже здивувався
бо у чистій у воді
сам він,показався.
   І зявилося кохання
до себе самого
бо не було у цілім світі
кращого від нього.
   То ж сидів він над водою
цілі дні і ночі
ві лиця свого не міг
відірвати очі.
   Нарцис танув як роса
на траві всихала
а на душу і на серце
туга налягала.
   Та й схилилась голова
і очі закрились
а щоб його поховати
всі Німфи зявились.
   НЕ знайшли вони нічого
та люди сказали
що зросла там квітка біла
Нарцисом назвали.
   Не любіть себе самого
бо горе вам буде
лиш чортополох на могилі
вашій рости буде.