Паде жовтневе сонце в ліс червоний –
за мить самотню ніч зустріну я...
"І б'є мені у груди тихим дзвоном
ім'я твоє, ім'я твоє, ім'я"...
Я кольори з дитинства відчувала –
коли мої і не мої коли.
Для щастя стало кольорів замало:
ім'я і голос хочу притулить...
Не перетнуться наші перегони.
Та може ти відчув, що чую я:
як осінь б'є у груди тихим дзвоном
ім'я моє, ім'я, моє ім'я...
Паде жовтневе сонце в лiс червоний
© Copyright: Миклош Форма, 2015
Свидетельство о публикации №115102402506
Свидетельство о публикации №115102402506
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.