У той час... Переклад - Любов Цай

Ельміра Ашурбекова
У ТОЙ ЧАС...


Та доба... Мов озерна вода ти була,
Негризучий був дим, неїдкий далебі.
Я любила із дідом сидіти, мала,
А старий тяг потроху «Паміра» собі.

Не спадало мені, що колись молодий
Був дідусь цей і мав діточок він малих —
Трійко донь-щебетунь і синочок прудкий —
Погубила війна ненажерлива їх.

Я не знала, чому він німотно сидить,
І сумні його думи блукаються  де,   
Що тривожить зажурене серце в цю мить,
З ким в душі потайні він розмови веде.
               
Що пройшов він полону тяжкого тягар,
Десь там вдома, далеко, сконала жона,
Як уразив сердешну пропасниці жар —
Врятувати не здатна була нахуна*.

Що косив тоді голод невситний людей,
Він не жалував навіть безгрішних дітей...

Та чи знала про все це тоді я? Затим
Видавалось: сиділи собі із старим.


* нахуна — зілля з використанням синього каменю.


(переклад з табасаранської — Любов Цай)
http://www.stihi.ru/2015/10/22/221