з лихою цікавістю вітер у спини,
скривавлений погляд за обрієм зник…
блискучого вчора проміння згубилось
і день захлинувшись вже тишею снить…
в глухій таїні запечатане щастя,
щось скрите в думках заважає радіти,
і вірити в завтра… в розгублених ласках
утомлена пам'ять збирає снів квіти…
мовчання край простору, того що кличе,
самотньої долі мучителі двоє,
вкорочені мрії нікому не личать,
байдужий любові страх тиче в бік болем…
а серце невтомно ще хоче любити,
і Вірити разом з коханою в Долю!..
покличе...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115102301355
Свидетельство о публикации №115102301355
Рецензии
