Вони, здавалось би, звичайні люди…
Звичайне серце у них б’ється в грудях,
І мають звичайнісінькі людські потреби…
Ні, певно більше, ніж комусь, цим людям треба!..
Судить державу їм просто немає часу…
Тут треба діяти негайно і відразу.
Бійці не можуть вічності чекати,
Комусь потрібно хлопцям помагати!
Й вони, мов янголи, летять на допомогу,
Земні провідники їм вказують дорогу,
І оживають стомлені солдати!
Як рідних, поспішають обіймати…
Не задля Інтернету, чи телевізора,
Вони купують воїнам тепловізори,
Харчі і ліки, одяг і знаряддя…
Війна підкреслила лиш безпораддя…
Проблем у армії – великий ворох,
А тут іще й прийшов падлючий ворог!..
Застав обдерту, скривджену країну,
Й перетворити хоче на руїну.
Допоки є добро, то будуть добрі люди…
Подяка, честь і слава волонтерам буде!..
Ви в більшості добродії є таємничі…
За велінням серця і за душевним кличем.
24.01.2015
Волонтерам
© Copyright: Мила Кирилюк, 2015
Свидетельство о публикации №115102300109
Свидетельство о публикации №115102300109
Рецензии