Я віршІ не пишу,
а РУБАЮ !
Мов дубові дрова,
їх складаю.
Бо вони, наче гирі пудові!
І звичайно ж, ніЯк не * чудОві* !..
Та мій вірш -
мов таврО те печене!
І частенько проблем и у мене,
Бо сказала - мов цвЯха забила!
Бо віршоване слово -
то СИЛА !
От не люблять
вірші ці критичні
ні міські... обласні... ні столичні
*обладатєлі * диво-мандАтів,
що прилипли
до лап депутатів...
Через те
не запросять на вечір,
На концерт, чи на свЯто малечі...
Все бояться,щоб *лишнє* сказала...
Пальцем в лоба
щоб не показала.
Правда в очі,
проклЯтая, коле!
Та не стане Неправда ніколи
верховОдити в білому світі!
Прийде час -
будем Правдою жити !
Ось тому
я не сплю, не дрімаю -
Що побачу -
у в!рші вкладаю...
Хто почув - починайте сміятись!
...Не мовчіть ! Годі, люди, боятись!
Поетичне?
© Copyright: Алла Фликинштейн, 2015
Свидетельство о публикации №115102310771
Свидетельство о публикации №115102310771
Рецензии