Сповiдь Душi

У осені на зібганих ланах
я напишу поему про розлуку…
Душа з очами кинутих дворняг
все мріяла тримати рідну руку.

Щоб притулитись ніжно до тепла,
почути слово тихе і ласкаве…
Та лише сміх, як дзвін шматочків скла,
і примхи злі, як місиво криваве.

Потухло сонце…, тисячі чобіт
плюндрують душу, рвуть зі сміхом шкіру,
затоптують в багно міських боліт,
в майбутнє убивають світлу віру.

Їй все одно, чи буде новий день,
поки болить в душі рана розлуки.
Вона повисла в часі, мов мішень,
щож, приготуй насмішку, ніби лука.

Хто милостивий – хай мене доб*є
стрілою гострою, бери лиш ледь лівіше.
А зрадник – далі хай єство своє
гріхом безмежним й лицемірством тішить.

Рука не піднялась, а сам стрілець,
за темним склом, сховавши погляд сірий,
побрів у небуття, немов вдівець,
що сумно обминає долі діри …

Куди ж поділась бідная душа ?
Втекла від пересудів, лиже рани ?
Сердешна…, не вартують ні шиша
такі ось незакінчені романи.

У осені на зібганих полях
сліди жалю і суму залишились.
Душа з очами відданих дворняг
своїм секретом плачучи ділилась…

22.10.2015, Миколаїв

Спроба перекладу чи за мотивами твору Наталії Рибальської «У осени на скомканных полях»:

У осени на скомканных полях
Я напишу поэму про разлуку…
…Душа, с глазами брошенных дворняг,
Мечтала отыскать родную руку,

Чтобы прижаться к доброму теплу,
Услышать слово ласковое тихо…
Но слышен смех, как скрежет по стеклу,
И, ублажая чью-то злую прихоть,

Пинают душу тысячи сапог,
Со смехом норовят изранить кожу…
Душа лежит в пыли у чьих-то ног,
На сгусток боли или прах похожа…

Ей все равно, что будет новый день-
Пока есть рана рваная разлуки
Она сейчас как яркая мишень: -
Ну, что ж, насмешки, приготовьте луки

Кто милосерден, пусть меня добьет!
Одной стрелой, чуть-чуть левей, смелее…
А тот, кто предал, пусть теперь живет
И будет счастлив, если так сумеет…

Не полетели стрелы, а стрелки
За темными очками взгляды прячут…
…Дожди сплетает осень в узелки…
…А у подъезда бабушки судачат: -

Куда же подевалась та душа?
Ушла , поди, залечивает раны…
Ох, бедная, не стоят и гроша
Такие вот любовные романы…

…У осени на скомканных полях
Остался след, слезинкой запоздалой…
Душа, с глазами преданных дворняг,
Мне по секрету это рассказала…