Осiння любов

               
Хтось скаже, що жовтень не для кохання,
що він занадто засмучений і меланхолійний…
Пора любові – весна!
Зазвичай весною збуваються мрії, бажання, сни…
Але я не погоджусь з цим і поспорю.
Осінь – п*янкий, стиглий плід,
який загостює почуття.
Вона майстерно володіє цим таїнством
і натомість не просить за це ніяких податей.
Навпаки, осінь щедра і чутлива.
Вона з радістю поділиться своїми таємницями
і кожним сонячним днем.
В цьому мене підтримає кожен,
хто знайомий з нею і може цим насолодитись.
А коли серед суцільних дощів і мряки
інколи видасться сонячна днина,
яка цінніша за спеку будь-якого літа,
і своїм теплом зігріє осіннє кохання,
те стає ще світлішим і сильнішим!



                ***

Не вірте тим, хто вам розповідає,
що жовтень не пора кохання,
й душа не б*ється птахом на світанні,
і восени кохання пропадає.

Не вір тому, хто гордо промовляє,
що восени кохання спить,
що серце ледве б*ється й не болить,
лиш навесні кохання розквітає.

Що тільки навесні є віщі сни,
вирують мрії, збудуться бажання,
серця, мов келихи, наповняться коханням
і в унісон співатимуть вони.

Однак я з цим поспорити готовий,
щоб осінь захистити, й обережно
замовити за неї добре слово
та висловити думку протилежну.

Вона – це стиглий плід, як мед солодкий,
який п*янить і будить почуття.
Це шепіт вітру в листі біля броду,
це таїнство кохання, це життя.

Це зріла, досконала, томна діва,
що міддю лісу й золотом палає.
Дбайлива, щедра, добра і чутлива,
що ковдру оксамитну стелить гаєм.

Холодними дощами все частіше
вона кропить, мрячить, струмує.
А блисне сонце, знову наймиліше –
тепло і клаптик неба нам дарує. 

І тільки випадає світла днина,
душа співає, ніжиться, бринить.
Це Майстром намальована картина,
осіння казка, таємниці мить.

Цю мить блаженства, серця насолоду
відчути здатен все ж не кожен з нас,
а лише той, хто лісу прохолоду
цінує більше за спекотний час.

І почуття знов сили набирають,
кохання птахом лине до небес,
І сонця промені в сталевім небі сяють…
О Боже, знову я воскрес!

жовтень 2015, Миколаїв

Это мой перевод произведения Наталии Рибальской «Кто скажет, что октябрь не для любви…»