Ти чуеш, друже?
На цьому світі ти не злись
Бо гість ти тут,ти тут існуєш
Ти чуєш,друже,з цим змирись.
Свидетельство о публикации №115102203668
Одне до одного. Забувши про одне:
Для когось, кого зовсім ми не знаєм,
Це слово, може, каменем стає.
Прислухаймось до розуму й терпіння.
Доволі сипати словами без кінця.
Для спілкування нам вони потрібні,
А не щоб бити ними по серцях.
Наталья Лапушанская 10.11.2015 20:56 Заявить о нарушении
Владимир Олийнык 10.11.2015 22:45 Заявить о нарушении
Моїй рідній мові,
українській мові
1
Мово мого дитинства,
Мово тернопільчан!
Жвава, співоча, барвиста...
Як же тебе не кохать?
2
Рідна мово моя!
Ти пробач, що пишу не тобою,
Бо російською мовою звикла
І думать, й писать,
На російській я вчилась
Пірнати в знання з головою.
Полюбила її.
Та не хочу тебе забувать.
3
Як мало слів я знаю українських,
Щоб думку свого серця передать.
Бо розмірковуєм ми з серцем на російській.
Як же мені - себе перекладать?
... Перекладати, як перегортати,
І, може, ця сторінка вже в руках.
Наталья Лапушанская 10.11.2015 22:53 Заявить о нарушении
Доволі сипати словами без кінця.
Для спілкування нам вони потрібні,
А не щоб бити ними по серцях.
Владимир Олийнык 14.11.2015 10:34 Заявить о нарушении