Кохання до себе

Заблудивсь Нарціс у лісі
в темному,густому
і не міг ніяк найти
дорогу до дому.
   Жила німфа в тому лісі
"Луна"прозивалась
та говорити не могла
хоч дуже старалась.
   Побачила Нарціса в лісі
гарного,стрункого
та з сорому не могла
підійти до нього.
   Чи є хто тут,гукав Нарціс
"тут"луна відповідала
останне слово лиш змогла
Луна...і проказала.
   "До мене йди"гукав Нарціс
"йди" луна відповідала
під дубом;ніжна і красива
Нарціса зустрічала.
   Та відштовхнув її Нарціс
був гнівний і холодний
було йому не до неї
(дуже був голодний).
   Розгнівалась Афродіта
Що не кохав нікого
тай наслала, щоб любив
він себе самого
   От ішов він довго лісом
пити захотілось
раптом бачить за кущами
озеро зявилось.
   Нахилився над водою
дуже здивувався
бо у чистій, у воді
сам Він,показався.
   І зявилося кохання
до себе самого
бо небуло у цілім світі
кращого від нього.
   І сидів він над водою
цілі дні і ночі
від лиця свого не міг
відірвати очі.
   Нарціс танув як роса
на траві всихала
а на душу і на серце
туга налягала.
   І схилилась голова
і очі закрились
а щоб його схоронити
всі Німфи зявились.
   Та не знайшли вони нічого.
та люди казали
що зросла там квітка біла
Нарцісом,назвали.