Лебедина зграя

Сипне;ш ще крихіт лебединій зграї.
Дивись, вони ще парами, на зло.
А як інакше в екваторіальних края;х
неможе бути... ще там нічого не було.

На віру взявши, що шайка тут прольотом,
що в Африці хати рідненькі - пусткою.
І там дикунська чорнодупая біднота
банани їсть, займається розпустою.

То що вони навтьок од босих зли;дарів?
Сипни мабуть ще трохи хліба їм малий...
Бо ці туристи, не просто нас прові;дали -
кохання крильми в нашу весну принесли!

Не в нашій зграї є багатства купа,
а там де вірність чогось варта і любов.
А як гадаєш лебедям щемить розлука?
Широт помірність вони звільнять від оков?

Нищі;вні крила часто множать рани,
бо не такі вони лоскотно-лебедині...
Сталеві, в когось зовсім вже криваві,
та є такі, де ніжишся як у перині.

І поки парком тінями милуєшся,
підглянь у шпару мудрості води,
вона портрет закоханих малює,
хвилює, лестить, грає промінь молодий.

Ось тобі й правда навчена синіти
в блакиті неба, в глибині водойм.
В тім, що лебеді схотіли залетіти
до краю нашого... До цих тяжких
                і жаданих обійм...