Вона виривається з-під землі,
її гамують греблями,
заганяють в колектори.
Вона зовсім коротка,
але в ній так багато води,
що від однієї думки про її міць
стає млосно.
Надра її напувають.
Її не скорити.
"Почайна" - шепоче комиш.
"Почайна" - шумить лепеха.
Сіється дощ добовий.
Осипаються верби.
Чайки на плесі,
мов поплавки,
нерухомі.
Люди не ходять в цю пору сюди.
Лиш перелесники і вовкулаки
рибалок вдають,
загорнувшися в дощовики,
кольору хакі.
Сторожко видра пливе,
час від часу
випірнає.
Тихо: не крукає ворон, лиска не кряче.
Гомін авто на дорозі на правому боці
нам не завада.
Спосте_рігаєм.
Волос ховає скарби у воді під землею.
Злато жертовне не дасть цьому руслу зміліти.
Нам заповідана ця загадкова ріка.
Ми -- її діти.
© Copyright: Валентин Лученко, 2015
108 -Почайна-
© Copyright: Валео Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №115102007938
Свидетельство о публикации №115102007938
Рецензии