Дiти...

Ми не можемо дати дитині попити,
Бо шукаємо воду на Марсі.


Ми не можемо дати дитині поїсти,
Бо не буде за що з'їсти омарів.


Ми не можемо дати дитині одітись,
Бо не буде за шо купити Гучі.


Ми не можемо дати дитині  іграшки,
Бо не буде за що купити Ферарі.


Діти плачуть,
Ми сміємось.


Діти сироти,
А нам начхати.


Що за тварі?
Що за монстри?


Де відкрились врата аду?
Що за люди навіжені?


Ну чому ми такі стали?
Ну чому навсе начхати?


Ну чому ми такі тварі?
Ну чому ми такі монстри?


Ну чому страждають діти?
Ну за що ми так із ними?

Адже ми, такі ж були,
Милі, добрі і смішні


А тепер, ну ким ми стали?
Монстри, зромбі чи мерці?

Дайте відповідь,  "Mesdames et Messieurs"
Чи невже в нас тільки гроші?


Гроші, гроші, тільки гроші
І ніяко душі?

 
Ми не діти, і не люди,
Ми лиш тварі безголові.


Ми знущаємось й б'ємо
Цих маленьких ангеляток.


Наче все це, так і треба...
І...ніякої...душі!!!


Боже!!! Нам допоможи!
Поверни нам наші душі...


Пожалій нас, милий Боже...
Й відпусти, кудись далеко...


І врятуй малих дітей...
І знищ ти, цю жахливу тьму...


І немає ніде правди,
Де шукати порятунок...

Ну чому ми такі тварі?
Ну чому ми такі монстри?......