Осіння днина тиха і погожа
Лиш опустилась неба голубінь...
Повільна смерть на осінь в чомусь схожа...
Амінь...
Не раз вже Азраїл приносив вісті -
Останній день байдуже віщував...
Мені ще 46? А може 200?
Чи я жива?
Не відлетіла з клекотом лелечим,
Пізнавши достеменно світ, душа?..
Натомість туга каменем на плечі,-
І заважа.
Мабудь, ще є таємно-незбагненне,
Котре я неодмінно осягну,
Щоб Янгол Смерті міг забрати мене
В мою весну.
Осеннее
© Copyright: Наталия Дидковская, 2015
Свидетельство о публикации №115101908124
Свидетельство о публикации №115101908124
Рецензии
Яка ж вона пивуча, наша ридна мова! Аж прослезился... Мое шанування! Михаил
Михаил Рыбаков 20.11.2015 16:46 • Заявить о нарушении
Михаил Рыбаков 20.11.2015 16:46 • Заявить о нарушении
Михайле, щиро вдячна за теплий відгук! Так, українська мова вирізняеться серед інших мов своєю співучістю та ніжністю!
Миру та злагоди Вам в серці, в домі і за його межами!
З повагою, Наталія.
Наталия Дидковская 20.11.2015 17:35 Заявить о нарушении
Миру та злагоди Вам в серці, в домі і за його межами!
З повагою, Наталія.
Наталия Дидковская 20.11.2015 17:35 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.