Двокрилая осiнь

Осінь – двокрилая осінь,
Та, що торкається літа,
Та, що зимовим серпанком
Як павутинням, повита.

Осінь – дволикая осінь,
З рисами ніжної панни…
Завтра проглянуть всі зморшки
Крізь помарнілі рум’яни.

Осінь двох різних мелодій,
Перша – вогонь викресає,
Друга так тужно та журно
Флейтою зиму стрічає.

Осінь, двоколірна осінь,
Чудо – довершені барви!
Чому ж земля розкидає
Сіро-приречені фарби?

Осінь – двомовная осінь,
Слово – гаряча молитва
Не переборе зітхання
Сивого злісного діда.

Осінь, ген зорі поблікли,
Віття вже листя скидає…
В небі зажуреним  птахом
Осінь двокрила кружляє.


Рецензии