jiji iмя
волошкою пропах
і назбирав доріг
собі в торбину
її ім'я
горіло на губах
мов на морозі
китиці калини
куди іти
непрошеним думкам
коли нема
у відчаю порогу
коли з відчуженням
ти сам на сам
і світ поділено
як віру в Бога
зігріє сум
розхристані слова
так тепло їм
у місячному сяйві
і те
що голос
в серці приховав
проникне в стан
він звикне бути зайвим
і вже не чутиме
себе
й птахів
чорнильний сплін
ковтатиме папером
як відчуття п’янке
її духів
у тісноті
кімнатного етеру
він обійматиме її
у снах
безслівно
пристрасно
у ніч безкрилу
з вином вини
пригублена вона
та повернути час
йому несила
не бути кроками
назустріч їй
не гріти серце
в злагоді
і мирі
він
мов бджолиний
вже безхатній рій
без королеви
у шаленім вирі
і знову день
волошкою пропах
і назбирав доріг
собі в торбину
її ім'я
горіло на губах
мов на морозі
китиці калини
15 Жовтня, 2015
Свидетельство о публикации №115101600096