108 -духи Землi-

Русалки, перелесники, перевізники,
водяні, греблеві, лісові,
польові, небіясники,
де ви є нині сущі
в глухо-німій моїй Україні?
Сині промені, жовті лінії,
кола_брязкальці по воді.
Знаки голосом непромовленим
подають
очерет, лепеха, верболіз.

Скоро сутінки. Ви у скинії?
У якім наметі з двох?
Хтось покаже?
Агов!
Чи я знов не туди поліз?
Луг мовчить із вільшиною,
у калині спить лісовик.
Плесо стишене.
Що там коїться в глибині?

Ні. Не треба казок цих на ніч
ні мені, ні тобі, ні кому.
Сорок рівних ударів серця за хвилину
це -- не смерть, не життя, не кома.
Рівне дихання, рівна лінія, світло падає ніби сніг вночі.
Сон з руки наче хвостик кролика знов у нірку пірнув глуху.

Не русалка ти, не чарівниця.
Я не хмарник, не чародій.
Я записую сни, ти малюєш їх.
В тілі Всесвіту ми ростемо впродовж віків.
Нам ще жити і жити, мавонько.
Чуєш, он -- бобер пливе...


© Copyright: Валентин Лученко, 2015