Слова слетели на бумагу Из Мирославы Стулькивской

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2014/12/03/10297
               

А слова мои слетели на бумагу –
В душу ты меня впустил…ценю отвагу.
Чтоб твоё сердечко было отогрето,
Я несла тебе в ладонях чудо-лето…
А слова вдруг вознеслись туда, где ветер…
/Ты живёшь, но в  нереальном – чуждом – свете./
И кружили в безнадёге по-над полем…
Ведь у слов моих, я знаю, птичья доля.
И слова мои дрожали от неверья…
И закрыл…закрыл в свою ты душу двери…
Как птенцы, откроют выси голубые,
А ведь только для тебя словами были…


Оригинал:


А слова мої злетіли на папері -
В свою душу привідкрив мені ти двері.
У бажанні твоє серце відігріти
Я несла тобі в долонях тепле літо…
А слова мої знялись туди, де вітер...
Ти живеш не у моїм - у іншім світі.
І кружляли в безнадії серед поля...
Бо у слів моїх, мабуть, пташина доля.
А слова мої тремтіли на папері...
В свою душу зачинив мені ти двері...
Пташенятами злетять у чисте небо,
А були вони призначені для тебе...