Осіннє небо хмарами-руками,
Як мати, обіймає краєвид.
Суха Сура* вагітніє ставками,
Що сходами ведуть мене на схід.
Рясні ще трави — мов красуні вії,
Все поки що зелене вздовж ріки,
Лише чубами очерет сивіє
Й розпушуються стиглі будяки.
Величні верби — пишні балерини —
Застигли граціозно в дивних па.
Ховає терен синії перлини
І пазурами гострими чіпа.
Завмерли, медитуючи, осики.
Сріблястий лох** схиливсь у намасте***.
Навкруг безвітря — мирне та велике.
Безвітря. Повне. Лагідне. Густе.
________________
*Суха Сура — мала річка на Дніпропетровщині, відома розташованим на неї каскадом ставів.
**Верба, терен, осика, лох — місцева деревувата рослинність.
***Намасте' — поширене у Південній Азії шанобливе привітання (долоні складені проти грудей, легкий уклін).
Безвiтря
© Copyright: Серез, 2015
Свидетельство о публикации №115101501925
Свидетельство о публикации №115101501925
Рецензии
Сильний і прекрасний твір! Дуже сподобалось!
Шон Маклех Патрик 24.05.2016 00:59 • Заявить о нарушении
Шон Маклех Патрик 24.05.2016 00:59 • Заявить о нарушении
Здається, зо я більше пейзажист, ніж філософ. Можу сказати те, що бачу. У чукотському стилі ;) Дякую за добрий відгук!
Серез 25.05.2016 02:13 Заявить о нарушении
Серез 25.05.2016 02:13 Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.