...На посудині Часу перед повінню Тиша імітує думками те, що сховане в нас…
Горизонт заступає сльозиста імла. Од безвічних вчорашніх втрат, мчаться колом
схвильовані душі до мрій… Заспокоює диво, щоправда, лиш мить зупиняє політ
крізь порожню безодню, у схвильоване завтра, де невладний ніхто, і ніяк
зупинити годинник, що відлічує Вічності дні… Перелітаючи майже наосліп
цю відстань, між існуючим і неіснуючим Світами, не можливо розминутися,
не відчувши поклик Серця, що чекатиме на зустріч з нами усе Життя!..
Назустрiч...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115101501127
Свидетельство о публикации №115101501127
Рецензии
