Чоло несу

У вир поринув нинішніх руїн,
Шукаючи надію в непроглядній млі,
Повзу, не щадячи... колін,
По грішній та гіркотній як полин Землі.
І крізь урочий шепіт ночі:
«Повір щасливому кінцю».
Дивлячись сміливо долі в очі,
Чоло несу терновому вінцю.


Рецензии