Ельмiра Ашурбекова. Дербент

Ельміра Ашурбекова
ДЕРБЕНТ


I

ДЕРБЕНТСЬКІ  УЗОРИ

На килимах твоїх цвіте, рясна,
Дербенте мій, історія віків.
Тепер я тчу — і вміння таїна
Мені у спадок щедрий від майстрів.

Живе квітучий Гюльбах у серцях,
Він нам узор безцінний залишив,
Чи промайне хоч згадка по руках,
Що виткали чудовне диво з див?!

Неспинна річ — історії хода...
Мій килим теж сьогодні хтось придбав —
Йому й на думку навіть не спада,
Хто до краси цієї рук доклав.

Вбирає все нещадно час швидкий,
Лиш вічний ти, Дербенте любий мій!


Оригінал тут:
http://www.stihi.ru/2015/04/01/979
 


II

Коли Кубад звелів поміж горою
І морем рів прокласти захисний,
Немов молочні зуби, з-попід збою
Прорізався старезний мур міцний.

Той мур був давній, як земля і люди,
І в материнім лоні світ ще спав,
А краєм, що розкинувся повсюди,
Ще Зулькарнейн славетний владував.
 
І час, і війни стіну руйнували,
Але щораз підводилась вона,
Правителів уславлених чимало
По ній свої лишили імена.

Історіє землі! Твій вічний плин!
Під верхнім шаром скільки там стежин?!


Оригінал тут:
http://www.stihi.ru/2015/04/03/11395



III

Весільний поїзд вирядив Кубад —
Дочку Хакана сватати намрів.
Калим зібрав — без ліку там принад,
Парчi i срібла — тьмуща тьма в’юків.

Хакан для доньки посаг назбирав:
Коштовностей чимало, всякий крам,
I служок, i рабів він ще додав,
Аби про щастя доньки дбали там.

Калим, що ти привіз моїй рідні,
І бідний посаг мій — важкий був час —
Не варт давати розголосу, ні —
Ця таїна хай буде поміж нас.

Лиш ніч одну кохавсь Кубад палкий.
Хіба в багатстві щастя, любий мій?


Оригінал тут:
http://www.stihi.ru/2015/04/04/11455



IV

Коли з-перед віків «дар-банд»* зміцняли, —
Фортецю, возвеличену в віках, —
То оливом каміння заливали,
Щоб з моря ворогам закрити шлях.

На мур семи братів** в Табасарані
Яєць без ліку зносив люд з долин,
Поєднаний в своєму сподіванні,
Щоб розчин був міцний для вічних стін.

Як ти в моєму серці зводив мури,
Скажи-но, чим кріпив моє чуття?
Воно міцне — ні туга, ні зажури
Не віддадуть його на забуття.

Із часом слабне навіть мур міцний —
Чому й донині ти в душі моїй?!


Оригінал тут:
http://www.stihi.ru/2015/05/22/7657



V

ЗУСТРІЧ НІЗАМІ І АФАГ

Згоряє сонця шлейф на видноколі,
Афаг ще у зиндані* пробува
Й не зна, що срібний ключ вістить їй долі,
Не зорі в небі сяють, а слова.

Дербентський мур. В одній з віталень гості
Прийшли почути слово Нізамі.
Шах Музаффар нетямився від злості,
Він чув не вірші – закиди самі.

Мсту Музаффар придумав від нестями,
Й ту, що любив — не підкорив проте, —
Афаг віддав поету зі словами:
«В огні палкім удвох ви згорите!»

З трояндою віднині соловей.
Благословило сонце ранок цей.


Оригінал тут:
http://www.stihi.ru/2015/09/16/3027



VI

СТАРІ МОГИЛИ

Лихого часу опадають хвилі,
лишивсь намул — могили чужаків.
Чи істину несли з собою, смілі, 
чи хтось її отут знайти волів?

Із плином часу істини розтали,
мов сніг, і відійшли у забуття.
Де вітру п’яти навіть не ступали,
про вас полине спомин в майбуття.

Застигле, наче в молитвах, каміння —
ось все, що тут зосталось після вас.
До бурдюка історії з сумління
хіба докинув істину ваш час?

Їй, як пташині, пір’я він дає —
Чи хто вгада — вона в тій зграї є?!


Оригінал тут:
http://www.stihi.ru/2015/09/29/7477

 

VII

ЛІТНІЙ РАНОК


Тоненьким шовком щебету птахи
Гаптують ранок, стишуючи лет.
Від брам Дербенту темряву й страхи
Чиясь рука зсуває за хребет.

Теплом долонь розщедрилась земля,
Ще спить грайливий Каспій в них, проте
Вже сонце люстро моря видивля —
Розчісує волосся золоте.

По вулицях бреде цибата тінь,
Ступа у слід, неначе в борозну.
Ревнув мотор в ранкову далечінь, 
Збудивши місто від міцного сну.

Удачу добрий ранок нам вістить,
І день новий оця дарує мить.


Оригінал тут:
http://www.stihi.ru/2015/10/10/7770


(переклад з табасаранської — Любов Цай)

***

Примітки:


III
Про історію з одруженням Кубада
Кубад узяв за дружину дочку Хакана (Кагана, правителя Хазарського каганату), щоб убезпечити себе від набігів хазар на той час, поки він не завершить будівництво північної стіни Дербенту. Хакан не знав про такі наміри і сподівався на мирне життя. Кубад провів з нареченою лише одну ніч (за іншими переказами наречена лишилася незайманою) і відправив її до свого гарему через свої побоювання, що дочка Хагана народить йому спадкоємця, і тоді каганат зможе  пред’явити свої права на його землі. Щойно північну стіну Дербенту було збудовано і Дербент став для хазарів недосяжним, Кубад відправив дочку Кагана батькові.

IV
* — «Дар банд» — букв. «дар»(«дер») — непрохідний, неприступний, «банд» («бенд») — загата, міцна стіна.  Одна з версій походження назви Дербент.

** — Фортеця семи братів — цитадель на території Табасаранського району. За переказами тут жили колись сім братів із своєю сестрою. Вони боронили рідну землю. Після кількох невдалих спроб взяти фортецю приступом іранський шах змушений був взяти її в облогу. Коли і це не вдалося, він вдався до хитрощів: вирішив підманути сестру і відправив до неї жінку з коштовними подарунками і обіцянками зробити її братів воєначальникми, а її шахинею. Довірлива дівчина пішла на зраду, залила солоною водою піхви мечей і рури рушниць. Після того, як шах захопив фортецю, брати закидали сестру камінням, поки вона не згинула під тою кам’яною могилою. За іншими легендами — під час одної з ворожих облог сестра закохалася у вояка ворожої армії, і довела до непридатності зброю братів. Довідавшись про її зраду, брати скинули сестру зі скелі.

V
*Зиндан («тюрма») — традиційна підземна тюрма-яма. Слово утворене від слов «зина» — «злочин» и «дан» — «приміщення».


Ілюстрація — картина А.В.Болдирєва «Дербентський мур»