Шагает осень за межу... Из Людмилы Юферовой

ЛЮДМИЛА  ЮФЕРОВА
Прошкуе Осiнь за межу...
(http://www.stihi.ru/2013/11/21/8537)

-------------------------------------

В степах поснулих, зораних, розлогих,
Блідого ранку чується хода...
А серед хмар зсірілих і вологих
Світанку ясна стрічка прогляда...

Прошкує Осінь за межу спітніла
У стоптаних жіночих чобітках.
І змерзло тіло, наболіле тіло,
Землі моєї по усіх кутках.

Струна дзвінкоголоса вітру бринька –
На дивину такий приємний шовк!
А теплий ранок підійшов навшпиньках
І наполохав у гаю пташок,

Де прикрашають горобинам груди
Намиста перестиглого разки...
Та скоро сивий білобровий Грудень
Сніги покличе порухом руки...


*******************************


В степях уснувших, вспаханных, широких,
Как будто, слышу я шаги с утра.
А между тучек -  влажных и высоких-
Уже рассвета ленточка видна.

Шагает Осень за межу - вспотела-
В истоптанных немодных сапожках.
Замерзло тело, наболело тело,
Земли моей во всех её углах.

Струна бренчит звонкоголосо ветру–
В диковинку такой приятный шелк!
А утро напугало птиц на ветках,
Когда на цыпочках к ним подошло.

И украшают здесь рябинок груди -
мониста перезрели - нитки бус...
Декабрь, седой и белобровый путник,
Снега уже зовет движеньем рук...
...