Я хочу померти не менше н ж жити

По суті, я завжди сама,
хоча по факту поруч люди.
Давно в очах зима
та трохи спогад будить.
Переді мною дзеркало життя:
Я вивертаю душу
Я вириваю почуття
я просто знаю... мушу...
Зумів лиш ти зробити те,
що іншим не вдавалось
ти розібрав в мені усе -
нажаль, назад уже не склалась...
Усе життя це протиріччя -
від теплоти чуттів  схолоне серце
у пошуках тебе, мого навічно,
здається вже й не б'ється...
Немає істини, немає знання...
в момент тяжких як гріх думок:
а що ж таке єднання, що кохання? -
Душа без вікон, на дверях замок...
Переоблік життя- це насправді не важко.
Це піти в небуття, проникати в минуле,
це у небо пірнути як пташка,
щоб холодна душа заснула.
У кохання немає істини
і немає у нього знання,
почуття можуть душу загризти,
бо потрібне усім визнання...
Я проникла в свої глибини,
я боролись за тебе з майбутнім,
я шкреблася у гору, блукала в долинах,
та є те, що не можна вернути...
Я пів року палю цигарки,
як і всі, хто це робить у світі -
захотілось померти мені,
захотілось не менше ніж жити...