Замах Музи

Епіграф (згадавши телепередачі О. Іванова «Вокруг смеха»):

Осінь, сумно у душі,
За вікном пронизло вітер віє.
Боже, ти мені скажи,
де вони беруться отакії,
ви мені пробачте,
«осьвірші» ?

           ***

Упав із тебе – як з кобИли!
Немов би зрізаний косОю
тією, що траву косили,
а не висИть за головою!

В полОн ти брала мене тілом,
тому, що бОсою прийшла.
І не в очах тут навіть діло,
хоч зовсім кОсою була.

Вся спрАва в персах, як в озерах,
що розлились на животІ.
Я в них тонув, немов сокИра,
ось тАк буває… у житті.

Твої бездонні косі Очі
мене хотіли утопИть.
Однак, не дАвся, проти ночі
тобі цю мрію не здійснИть!

Незримо ти мене зв’язАла,
сповИла силою ЗемлІ,
ще й додала своє начАло,
щоб ми зустрітися змоглИ.

Я спасся! і пишу до тебе
віршОм, немовби соплякОм.
Поета кривдити не трЕба,
його не зробиш топлякОм!

13.10.2015, Миколаїв

А ось «твір» Дмитра Дробіна, на який мною написана ця пародія:

С тебя упал я как с коня

С тебя упал я как с коня.
А может быть сражен косою.
Пленила быстро ты меня,
Придя нагою и босою.
Озерами бездонных глаз
Я был в тебе спасен-утоплен.
Пишу тебе стихом сейчас
Я поэтические сопли.
Незримо сила нас связала.
Она энергия Земли.
И в этой силе есть начало
Чтоб встретиться с тобой могли.

12.05.11 Дмитрий Дробин