Пiд хмелем

Хміль у голову ударив,
Очі кров’ю налились.
Наче джміль його ужалив,
Чи новин знов надививсь?

Розпочав Іван розмову,
Про політиків, життя.
Була з лайкою вся мова,
 Суперечки без кінця.

Сперечалися до крику,
Такий гомін підняли:
Як поводиться політик,
Всі відразу загули.

Всіх політиків згадали,
Що «піаряться» роки.
Слів уже не вибирали,
Говорили залюбки.

Про президентів і прем’єрів,
І депутатів всіх зібрань,
Як всі п’ялися до кар’єри,
Було багато сподівань.

Жили надією на краще,
Що зміни будуть на кінець,
Не повірили б нізащо,
Що урветься їх терпець.

Життя не кращає з роками,
До злиднів, братці, дожились,
Ще стали більше жебраками,
І вже не буде, як колись.

Була робота і зарплата,
Працюй і тільки не лінись,
Нормальні ціни за квартплату,
В майбутнє кожен з нас дививсь.

А нас майбутнього лишили,
Політбомонд зчепився знов,
Людей, країну закрутили,
Звелось все, лиш, до розмов.

Брехня гуляє по громаді,
Ми стали вірити їй всі,
Кричимо: «Ганьба!» і раді,
Що повірили брехні.

Провели кілька майданів,
Всі чекали перемін,
Надурили, мов баранів,
І загнали знову у хлів.

«Бекати» заборонили,
Так і треба баранам.
На шиї петлі начипили,
Так потрібно брехунам.

Їм так краще управляти,
І робить свої діла.
На забій отару гнати,
Щоб не бекала вона.

Ціни з цепу, мов зірвались,
На горілку і тютюн.
Гаманці опустошились,
Багатіє лиш брехун.

Казнокрадство і «відкати»,
Буйним цвітом розцвіли,
Не соромляться всі брати,
До абсурду довели.

Кажуть: «Це такі реформи,
На покращення життя»,
Усе зменшують нам норми,
І нема цьому кінця.

Перваку уже не стало,
Доцідили все до дна,
Говорити перестали,
Правди все одно нема!

Брехунів не вибирайте,
Не довіряйте їх словам.
Про розмову цю згадайте,
А вирішуй усе сам.

Я дослухав їх розмову,
І зрозумів чоловіків,
Що не вірять вони слову,
Байкарів і брехунів!