Опiслявiдпочинкова
зірки – мов волошки в житі.
Для цього потрібно жити,
вдивлятись до болю в очах.
Я бачив море безкрає
і хвилі сині навкруг,
що змили плями наруг…
Немовби попав я до раю!
Я видів степи ковилеві
розкинулись поміж лісами
і сосни бриніли списами,
розвісивши голки сталеві.
Там сонце пекло до безтями,
свистали вітри-буревії
і хвилі, як руки повії,
в обіймах своїх колисали.
Це Кінбурн, далекий і вічний,
коса за Дніпровським лиманом,
повітря немовби дурманом
п*янить небуттям потойбічним.
11.08.2015, Миколаїв (наступний день після повернення з Кінбурської коси)
Свидетельство о публикации №115101104851