Давай помиримося, брате! на укр. яз

Вміють і мовою співати москалі,
Колись жили' всі дружно на одній землі,
Бо рід єдиний був - слов"янський, видатни'й.
Москалик, звісно, українцю - не чужий.
Він та'кож полюбляє го'лубці та сало,
Аби горілочки міцної вистачало,
Прийняти трішечки, для гумору, на гру'ди.
Чого ж ми лаємося псами, добрі люди?!
В союзі кров"ю ми змішалися та плоттю.
Чого ж сьогодні нами наче біс коло'тить?!
Не варто змія негативом годувати,
На зло йому, давай помиримося, брате!
До наших хат у двері гупає війна.
Хіба потрібна нам, народові, вона?
Хай між собою лупляться багатії',
Вони ж заклали душі дияволу свої'.
Державне про'дане й поді'лене майно,
А нам показують якесь страшне' кіно,
Що оточили вороги' зі всіх сторін
І що лише війною виб"єм клином клин.
Якого миру, просячи' у Бога, ждем?!
Ми кістку ворожнечі зі смаком жуєм.
Прогризти горло один одному готові,
Бо в нас самих - ні краплі справжньої любові.
Нас підлі йуди затягли у но'ву гру,
У вічну кризу, як безвихідну діру.
Всієї правди не побачити в пітьмі'.
Не тим богам, напевне, мо'лимося ми.
Низи воюють, а верхівка за'вжди - тил,
Валютну позику ховає у підпі'л.
То для країни (не собі!) - на чорний день.
А може до'сить цих брехливих теревень?!
Усюди - лихо, тільки бізнес процвіта.
Яка "наївна та безвинна простота".
Але вважайте: над панами теж є Пан,
Він для усіх влаштує власне свій "майдан".


05.10.2015р.