Роман Скиба. Двое

Сказка ложь,да в ней намёк:
Это надо взять всем втолк:
Отставать не надо,дети!
И тогда не страшен Йети!
 
        ОРИГІНАЛ:  Роман Скиба:"Двоє"

Йшов по воді, не тонув, тільки човгав підошвами.
Він би поплив, та не вмів, і тому ішов.
Спека була, і човни розсихались дошками.
Риби хвостами торкались його підошов.

Спека була. Там буває вона і в березні.
Важко за сонцем хвилинам тримати лік.
І вурдалак, задихаючись, біг по березі.
Біг і кричав, аби Ти озирнувся вбік.

Тільки слідів на текучій воді не лишається.
П’яні рибалки човнами загрузли в брід.
Був там сліпий. Він казав, що йому ввижається
Постать прозора, що йде по ріці на схід.

Той, що не Ти, очманілий від криків півнячих,
Бився на хвилях, та тіло не йшло під них.
Жовк і хрипів, і вони угинались, пінячись.
Він би догнав, але Ти вже за обрій зник.

“Зле мені, Господи. Зле мені, зле мені, зле мені…
Шерсть вигасає, і сльози мої руді.
Я ж той останній із мудрого Твого племені,
Хто, як і ти, не уміє тонути в воді…”


                МОЙ ПЕРЕВОД С у НА р:

Шёл по воде,как по суше и шаркал подошвами...
Он бы поплыл,если б умел,но ему не с руки...
Пекло стояло и лодки корёжились досками,
Рыбы хвостами толкались,касались его ноги...

Пекло стояло.И в марте такое случается...
Трудно под солнцем. Минуты уносит поток...
А по берёзам бежит вурдалак,задыхается,
Чтобы на крик его он обернулся бы вбок...
 ............................................
Только следов на текучей воде не окажется...
Пьяный рыбак своей лодкой наткнулся на брод...
Был там слепой.Им сказал:хоть убей,ему кажется,
Кто-то невидимый рядом по речке идёт на восход...

Он,кто не Бог,петушиными криками взбешенный,
Бился на гребнях,не в силах пройти сквозь волну...
В хрипе желтел,а следы ускользали,как в трещины,
Он бы догнал,если бы Бог не ушел за черту...
 ..............................................
P.S.
"Плохо мне,Господи,плохо,о,как же мне скверно.
Волосы рву и кровавые слёзы- к беде...
Я же последний из тех,кого Ты зовёшь верными,
Кто,как и ты,не способен тонуть на воде!.."

Конец.