У ДУШІ ВОГНІ ПИЧУТЬ
А ВЖЕ СЛЬОЗИ НЕ ТИЧУТЬ
ВІДЧУВАЮ СТРАХ І БІЛЬ
НАЧЕ ЦЕ КУСАЄ ДУШУ ДЖМІЛЬ
НАЧЕ В НІЙ ГНІЗДИТЬСЯ ЛЮТИЙ ЗМІЙ
НАЧЕ ОСИ ДУШЕЧКУ НАПАЛИ
І БЕЗЖАЛЬНО ПОКУСАЛИ...БОЖЕ МИЛУЙ МИ ПРОПАЛИ..
МЕНІ НЕСТЕРПНО БОЛЯЧЕ З ТАКОЙ ДУШОЮ ЖИТИ
НАС І ВЛАДА НЕ СПАСАЄ
НУ ЩО НАМ БОЖЕ ТУТ РОБИТИ
ЯК УСЕ ЦЕ ПОЄДНАТИ,
В МЕНІ, БОЖЕ, ТИ ЗУМІВ...
НЕ ЗМОГЛИ МИ ЛЮДИ ВЗНАТИ
І Я ТЕБЕ НЕ ЗРОЗУМІВ
І ЖИТИ ЧЕМНО НЕ ЗУМІВ
КРУГОМ ЛЮДИ ВЕСЕЛЯТЬСЯ .
В НИХ Є ПРИВІД ДЛЯ ЛЮДСЬКОГО ЩАСТЯ
В НИХ ЩЕ ТРІШКИ ЗАЛИШИЛОСЬ РАДОСТІ
ТАЙ НА НИХ НАЛЯЖЕ КУЧА ГАДОСТІ...
ЩО ІЗ НАМИ БУДЕ ДАЛІ, ЩЕ НЕ ЗНАЮ
ТА В СТРАХУ КОНЧИНИ ВИГЛЯДАЮ.
ВІЙНА ПРОКЛЯТА НАПАДАЄ...
ПРОСТО Я , НЕ ДОСЯГАЮ ПРОСТО Я НЕ ДОГАНЯЮ..
Прискорбно
© Copyright: Вера Деревьянко 2, 2015
Свидетельство о публикации №115101102441
Свидетельство о публикации №115101102441
Рецензии