Чому?

Чому приходиш ти до мене?
Чому журбу свою співаєш?
Чому ти плачиш кожний раз?


Чому вірші сумні ти пишеш?
Чому кохання твоє тліє?
Чому болить душа твоя?


Невже покинули тебе?
Оту одну малу дівчину?
Що любить світ і кожну мрію


Чому сама ти в царстві зла?
Де чути крики, сум і плач
Де кожна помилка - це смерть


Чому покинули тебе?
Невже прийшла та злая сила,
Що будує злі руїни?


Будує й миє, кров'ю простолюдів
А ми все бачим й сміємось,
Бо божевільними вже стали


Сміємось ми, із тих
Хто кожний день, молиться до Бога
І просить те, що є у нас.


А ми їх бачимо й сміємось
Це гірш за смерть
Знущатись з тих, хто злабше нас


І все тому, що злая сила вже у нас
А ми, все ще сміємось
Хоч і знаємо правду


Ким ми стали?!
Відповідь проста - зомбі, мерці, скелети.
Ми і є та сила зла.


Малим дівчам -  була надія.
Але вже пізно
Проклятя вже не зупинить.


Вона весь час, до нас пиходить
Весь час співає про свою жубру
І плаче кожний раз


Постійно пише вірші сумні
Вона кохая, та не може сказати
І тому болить душа її


Ми покинули її!!
Оту одну малу дівчину
Що любить світ і кожну мрію!


Вона сама у царстві зла
Бо серед нас вона
Бо зло - це  ми!!!


Ми покинули тебе!!
Бо прийшла та злая сила,
Що будує злі руїни...