І вночі
Коли вогонь у грудях палає ясніше,
ніж зорі,
Коли хочеться обіймів міцніших,
до болі,
І здається, на ранах більшає солі
А ти все одно один.
І вже не врахуєш годин,
Бо кожна секунда мов час
(три, два, один)
Серед нас
Кожен боїться самотності.
Проте натовпи сірих мас
Хочуть вольності.
А вночі
Ми сподіваємось, що нас хтось почує
І прийде, і допоможе.
Боже!
Нехай крім мене цей біль ніхто не відчує!
Проте молитва змінюється на крик
Вночі
Коли сподіваєшься, що тебе хтось врятує
Кричи не кричи
Тебе все одно ніхто не почує.
Вноч
© Copyright: Женя Егоренко, 2015
Свидетельство о публикации №115100900305
Свидетельство о публикации №115100900305
Рецензии
