Я соціоніку кохав!
Так щиро і незріло.
І типував, і типував
Направо і наліво.
Ти друг мій чи знайомий -
Твій ТИМ уже відомий.
Від стріхи до подвалів
Знайшов усіх дуалів.
Я був упевен, точно знав:
Що почуття - взаємне!
Із цим ложився, з цим вставав,
Це було невідємне!
І мабуть, точно з дуру,
Подумав, що я гуру.
Та не було би лиха,
Коли б сидів я тихо.
І якось рано повесні
Бадьорою ходою
Я йшов на сходку, чом би й ні?
Зустрінуся з тобою.
Я мріяв буде файно,
Приємно та "кавайно".
А вийшло так паскудно,
Огидливо та брудно.
Ти розтоптав мою любов!
Пройшовсь двома ногами.
Ну нащо так робити знов?
Ти був такий же самий...
А став тепер жорстокий,
Кремезний і широкий,
Підступний і цінічний -
Мудак соціонічний.
Про соционику
© Copyright: Ши Янь, 2015
Свидетельство о публикации №115100803859
Свидетельство о публикации №115100803859
Рецензии