Веточка Вишни с украинского

 

 ***
 Веточка Вишни
  А вітер ніжно щось шептав,
  І пестив лагідно волосся...
  Як жаль того, що не збулося,
  Що новий день печаллю став.

  Жаль, що безжально так зірвав
  Весняну першу ніжну квітку...
  А в небесах кричить лебідка -
  Душі чиєїсь білий птах.

  ***
 А ветер нежно прошептал,
  Лаская волосы-колосья:
  "Как жаль того, что не сбылось,
  А новый день печалью стал.

  Жаль, что безжалостно сорвал
  Весны нежнейший цветик первый".
  Из поднебесья лебедь белый
  Протяжно-жалобно взывал.


  Загадка
  Веточка Вишни
   Я  п"ю  волю  і не  нап"юся,
    Я  злітаю  у  мріях  в небо!
    Мені   гірко,  а  я  сміюся,
    Поруч ось, й водночас далеко.

    Не  шукаю  і  не  гублюся,
    Не страждаю, лиш свічкою  тану.
    Більш в твоєму житті не з"явлюся...
  ----------------------

    До  побачення, мій  коханий!

 ***
 Пью свободу не напьюсь я
  И взлетаю в мыслях в небо.
  Горько мне, но я смеюсь:
  Был ты рядом, словно не был!

  Не ищу, не обретаю,
  И не стражду - свечкой таю.
  Твоей жизни пройду мимо,
  До свиданья, мой любимый!



  Червонi корали
  Веточка Вишни
  Хай буде -як буде.
  І ти хай осудиш.
  Було - та й забрала вода.

  А сонце  сміється,
  А річечка в"ється,
  Шепоче  вітрець :Не біда!"

  Я - в сукні ошатній,
  Сьогодні - брунатній,
  Я косу свою розпущу.

  Намисто-корали
  Мені дарував ти -
  На щастя, а чи на біду...

  Я їх одягаю,
  Я пісню співаю
  Щаслива - бо вільна, мов птах!


  У ріках прозорих,
  В дубах сивочолих,
  А ще - в своїх  тихих віршах.

  -------------------

  Червоні корали
  Мені дарував ти...



  ***
 Красные кораллы

  Пусть радостно будет,
  Хоть кто-то осудит,
  Но прошлое смыла вода.

  А солнце смеется,
  А реченька вьется,
  А ветер шепнет: Ерунда!

  Я платье достала,
  Нарядная в алом.
  Я косу слегка расплету.

  В подарок кораллы,
  Над бархатом клала
  На счастье, или на беду?

  Я их одеваю.
  Легко напеваю,
  Дух вольною пташкой порхай!

  Над речкой лучистой
  В дубах серебристых,
  В стихах нежно петь не стихай!

  Сни
  Веточка Вишни
  Краплі дощику у вікно...
  "Ну, чого вам",- спитаю тихо-
  Спать пора уже всім давно,
  Ніч он, чуєте, снами диха...

  Снами   лагідно   огорта,
  Обдаровує  кожну  оселю :
  Кому в кольорі - дивина,-
  Бо такі красиві й веселі!

  Кому крила дарує - літай!
  Лиш на ранок вертай додому,
  Кому ніжних квітів розмай
  І травневі ластівки грому...

  Кому - чорно-білі, сумні,
  А кому,-то й зовсім нічого...
  --------------
  Засинаю  в  своїй  весні,
  В снах лечу кудись в невідоме...

  ***
 Краплет дождик, стучит в окно.
  Говорю ему, он не слышит.
  Спать ложится пора давно,
  Ночи воздух дремотой дышит.

  Снами легкими, как парчой,
  Словно пухом лицо укутай!
  Ты подаришь звездный покой,
  Аромат, колорит и удаль.

  Кому крылья даешь - лети!
  Ранним утром я жду вас дома!
  Или нежных цветов лепестки
  И раскаты первые грома!

  Засыпаю в цветущей весне,
  И летаю, по неба краю,
  Если милый присниться мне,
  Непременно его узнаю.



  Бiлi конi
  Веточка Вишни
  Ніч  тиха...мовчазна...прозора...
  На гілці  місяць ген  повис.
  Мороз  окреслив  срібне  коло.
  Спить річка, спить самотній ліс...

  А  на   галявині,   на   волі,
  На   білім  і  пухкім  снігу -
  Пасуться   білі    диво-коні -
  З   моєї   Казки...наяву...

 Чудо-кони
  Ночь тиха, прозрачно-молчалива...
  На ветке месяц золотой повис.
  Мороз. Окрест все в серебре, игрива
  Спит речка, и печален лес...

  И тишина царицею исконной,
  На белом, словно пух снегу...
  Пасутся голубые чудо-кони
  На сказочном и сонном берегу...




  Мелодiя кохання
  Веточка Вишни
    Чаклує ніч, красуня ніч над нами,
    В її полоні - двоє люблячих сердець.
    Нас обсипають квіти  пелюстками,
    А  небо вже дарує  зоряний вінець...

    В долонях Долі - трепетне кохання,
    А   я - в полоні   ніжних  рук  твоїх.
    Летить у  Всесвіт  музика-зізнання,
    Безтямна  і  святіша   всіх  святих!


  Мелодия Любви
 Прекрасна ночь нас балует цветами.
  В плену ее стук любящих сердец.
  Нас осыпая нежно лепестками,
  Дарует небо каждому венец.

  В судьбы ладонях сердца трепетание.
  И я в кольце рук, сильных молодых.
  Летит в пространство музыка-признание,
  Безумное — святейшее святых.

  ***
 Веточка Вишни
  Сльози-роси в очах волошкових,
   Ніжне серце озветься красі,
   Загублюсь у світанках шовкових
   З янголятком на правім плечі.

   Загублюся, зіллюся з цим раєм,
   В себе все до краплинки вберу,
   І правічну мелодію краю
   Серцем чистим не раз повторю...


  ***
  Слезы-росы в очах васильковых
  Нежно тело к красотам влечет,
  Потеряюсь в рассветах шелковых,
  С ангелочком на правом плече.

  Растворяюсь, сольюсь с этим раем,
  Все до капельки в душу вберу,
  По привычке мелодию края
  Чистым сердцем не раз повторю.

  ***
 Веточка Вишни

  а ми пили ту ніч по краплі...танув віск.
   і шовком час до ніг спадав безсило...
   мій  милий,  я  тоді  тебе  любила
   та ранок вже розлуку в жменьці ніс...

   вокзал...перон...конвалії  сумні
   голівки  в  горі  опустили  білі
   як  я тебе  тоді прохала,  милий,
   лишитись назавжди в  моїй  весні!

   розпачливий  гудок  зойком  душі
   вночі озветься сполохом незрячим
   і ти  іще не раз в мені заплачеш
   по тій весні...
   по тій весні...


  ***
 Мы пили грусть, по капле...капал воск.
  И шелком миг бессильно ниспадал...
  Мой милый, я желала новых ласк,
  Но луч рассветный нам разлуку дал.

  Вокзал...перрон...бледны мы и печальны,
  Как ландыши, головки опустили,
  И пробил час тревожный и прощальный,
  Мы навсегда объятья отпустили.

  Сигнал гудка, пронзительный во мне,
  В ночи зажегся всполохом незрячим.
  И вспоминая, мы не раз еще заплачем
  О той любви...о той родной весне....


  ***
 Веточка Вишни
  Милий соколе мій , що ж ти серденько краєш віршами?
   Тихим смутком спадає на плечі холодний туман...
   І летить твоя пісня над сонним селом, над садами,
   Наче зранена птиця крізь морок років і обман.
   Вранці сонце  зійде,  вип’є  слізки-росу   чорнобривців,
   зацілує  проміннячком   ніжні  примхливі уста.
   Будь у    вірної  долі  між вибраних  самим   щасливим!
   Хай  кохання  -  завжди  до тієї,  що    жде,  поверта’…
   Щоб промінились  очі її,   ніби    стиглії   вишні,
   а   сп’янілий   від щастя  в саду  соловей не вгавав.
   Попрошу   я  за тебе  у   щирій молитві    найвищій,
   щоб  тебе  від  напасті  і бід  ангел твій  зберігав.


  ***
 Милый сокол ты мой, что сердечко исходит стихами?
  Тихой грустью на плечи спадает холодный туман...
  И летит звонко песня над сонным селом и лугами,
  Рвется раненной птицей, сквозь мрак роковой и обман.

  Утром солнце взойдет, выпьет слезы росы терпеливо,
  Поцелует лучом с нежностью в молодые уста...
  Если верен судьбе, то избранником будешь счастливым,
  Храни чистой любовь и к тебе возвратится всегда.

  Чтобы очи искрились мои, словно спелые вишни,
  Опьяненный от счастья в саду соловей не смолкал.
  Попрошу за тебя я в молитве, услышит Всевышний,
  Чтобы Ангел стерег от напастей, от бед сберегал.


 Полотно любовi
 Веточка Вишни
  З  шовку ніжних трав зелених,
  Слів красивих гобелени
  Ткала...
  А проміння ясне в сонця,
  Що світило у віконце
  Брала...
  З поцілунків і кохання
  З вечора і до світання -
  Вічність...
  З квітів труночок медовий
  Та нектар п"янкий любові,
  Як чар-зілля, як причастя,
  Моя доле, моє щастя -
  Ніжність...

  Полотно любви
  С шелка, что у трав зеленых,
  Слив красивых гобелены
  ткала,
  И лучи у ясного солнца,
  Что светило мне оконце
  брала,
  Поцелуев и объятий
  С вечера и до рассвета -
  Вечность,
  Аромат цветов медовый,
  Как нектар пьянит любовный,
  Словно зелье, как причастие,
  Судьба, доля, мое счастье -
  Нежность.