Дорога у наше майбутнє- стежина в твоє небуття.
В моєму житті ти присутній, в твоєму житті просто Я.
Розкинути руки як крила, та вітер безсилий …в лице,
Собі ми заборонили навіть думать про це…
Вечірня мелодія світу, безодня лиш дно - дивина…
Над нею летіти й летіти, така нескінченна вона.
А тиша дзвенить і сумує, - « як жаль, що не наша та мить».
І думка одна лиш пульсує, та пусткою в грудях щемить,
…Летить...., незворотньо, летить….
Летить
© Copyright: Ален Мак, 2015
Свидетельство о публикации №115100607625
Свидетельство о публикации №115100607625
Рецензии