Я розбив об асфальт кришталі всіх повітряних замків,
Став певніший мій крок,
І мечами слова із булату куються тепер.
Знов стою, як колись,
Я обпечений свіжістю ранків,
Поміж пам'яті квітів стою, — бойовий офіцер.
Сотня метрів беззвучного тихого міста,
В місці пам'яті сотень і сотень безстрашних сердець,
Зупинися ось тут, де гранітна плита обеліска,
Де не гасне вогонь й мерехтливо горить каганець.
Хрест розлогий стоїть, наче в небо він хоче злетіти,
У нерівнім ключі чорно-білих намоклих світлин,
Щоби потім чиїсь, не заплакані, інші вже діти,
Їх, немов журавлів, провели до безмовних, високих хмарин.
Пам ятi бiйця
© Copyright: Игорь Стожар, 2015
Свидетельство о публикации №115100602390
Свидетельство о публикации №115100602390
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.