…забились у таємні куточки
від стоми і болю думки метушливі,
щоб стати спокійними мріями нам…
без снів якось душно, в стурбованім серці
постійна тривога таїться чужа, як своя.
у краплях сумної мелодії дощу-життя,
гойдає дзвін тишу, мов буденні хвилі...
обертаючись у симфонію біжить час,
а очі до сну стуляють повіки
і знов уява малює невідоме море
переповнене почуттями,
що сплетені із душею людини…
і навіщо виплутуватися, розплутувати,
гадати, і не вгадувати,
мовчати, і говорити з Вічністю?..
розуміючи, що Істина не прийде саме...
сплетенi...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115100601193
Свидетельство о публикации №115100601193
Рецензии