Iще живу...
І хай горить калина восени
у мене на городі, подих жертви
вже віє на зажурені лани.
І чую, крадеться як тишком-нишком
поміж ярами, повних лопухів,
в мою оселю загадкова тиша,
хоч я її ніколи не хотів.
Над хмарами рудий палає місяць,
неначе переспілий абрикос,
а далі зазирнути я не смію,
бо там царює сам Ісус Христос.
Але ніяк не хочеться вмирати,
хоча життя стає все гірш і гірш.
Нехай мене чекає рідна мати –
я головний не написав ще вірш.
Свидетельство о публикации №115100507503
Дай Вам Бог здоровья.Пишите.Стихи у Вас красивые.С уважением,
Татьяна Балицкая 20.10.2015 09:50 Заявить о нарушении