…на горизонті курявою застрягли хмари,
вбрався у темну тишу сумний край неба,
стали, мов знаки запитання дерева,
з мовчанням тягучим безсонні примари –
зустрілися не випадково, аби дивуватись,
зітхаючи згуками вітру, так само,
запорошуючи зірками зізнання,
не в гріхах, а в почуттях невпинно
радіти кожній миті життя,
і власної долі не відцуратись…
так само...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115100501278
Свидетельство о публикации №115100501278
Рецензии
