ЩЕ НЕ ВИДІЛА,ЩОБ ТАК
ГОРІЛИ ВІЧЧІ У ЛІТАХ
КОХАЛА ТИ,БІЛЬШ ЗА ЖИТТЯ
І РОЗДІЛЯЛА З НИМ БУТТЯ
РОКИ СПЛИВЛИ,ПРОСТО,ЯК СОН
І НЕ ХОТІЛОСЯ БИ ЙТИ...
АЛЕ ТАКЕ ВОНО ЖИТТЯ
ВЖЕ ДОБІГАЛО ДО КІНЦЯ
ЗНЕМОГУ ТУ,ВІДЧУЛА ТИ
І ВСЕ СТЕРПІЛА,ЩО АЖ ЖАХ
ЩОБ НЕ БОЛІЛО ТАК,ЙОМУ
САМА ТРИМАЛАСЯ,ОН...ЯК!
РАК З'ЇВ ТЕБЕ,ГЕТЬ-ГЕТЬ ЗОВСІМ
А ТИ ТРИМАЛАСЬ,ЯК СОЛДАТ
СПОСТЕРІГАЛА Я ЗДАЛЛЯ
ЧУЖА БІДА...АЛЕ,СТРАШНА
В ОСТАНІЙ ДЕНЬ,ТВОГО БУТТЯ
ТИ ПОПРОХАЛА,ТОЙ УКОЛ
І ВЖЕ ДО ТЯМИ ,НЕ ПРИЙШЛА
СОБІ ТИХЕНЬКО Й ВІДІЙШЛА...
ДУША ВВІРВАЛАСЯ,ЙОМУ
ТИХЕНЬКО ПЛАКАВ,ВІД ДІТЕЙ
ВОНИ ДОРОСЛІ,ВЖЕ САМІ,
АЛЕ Ж ТИ ПРИКЛАД,А ЧИ НІ?
ВСЮ СИЛУ ДУХУ,ТИ ЗІБРАВ
СЕБЕ ТРИМАВ У КУЛАЦІ
ВІД ТЕБЕ ВЧУЛА,Я СЛОВА
НЕ ДУМАВ,ЩО ТАК СКОРО,НІ...
ОН... ЯК...
© Copyright: Лилия Гончар, 2015
Свидетельство о публикации №115100411159
Свидетельство о публикации №115100411159
Рецензии