Засиделась на лавочке... Из Людмилы Юферовой

ЛЮДМИЛА  ЮФЕРОВА
Засидiлась на лавочцi
(http://www.stihi.ru/2015/05/19/3178)
------------------------------------------


Засиділась на лавочці під хатою…
Лив пахощі із глечика бузок…
Рожеве сяйво з хмари волохатої,
Як органза, спадало на садок.

Біліли зорі в квітнику нарцисами,
Вечірні роси травами пились…
А за парканом дві тополі списами
Встромились гінко в темно-сіру вись.

Як теплий дощ, летіли трелі з космосу –
Любилися на вишнях солов’ї…
А за селом ласкавим тихим голосом
Вітри читали притчі степові.

Весна всміхалась усмішкою доброю,
Мене штовхала, бавлячись, плечем…
Й здавалося, війна пішла за обрії
З розрухою, смертями і плачем…


****************************************************


Задумалась на лавочке под хатою.
Лил запахи кувшин - сирень звала.
И свет из тучки розово-мохнатой
Спадал в наш садик, словно органза.

Белели зори в клумбе - не нарциссами ль?
И в росы травы погружались - пить.
И за забором, будто за кулисами,
Два тополя пытались высь пробить.

Как теплый дождь, летела трель из космоса –
Ласкались соловьи в вишнёвых снах.
А за селом - не мне ли?- тихим голосом
Читались притчи на степных ветрах.

Весна с улыбкою, конечно, доброю
Меня толкала, забавлялась мной...
Казалось, что война - за горизонтами ...
С разрухою, смертями и тоской.