Лети, мой сокол

Лети, мой сокол
(Сыну Сергею)

Лети, мой сокол, под утро в высь,
Только под вечер домой вернись;
Ждёт тебя мама назад в гнездо,
Чтобы подставить своё крыло.

Вернись, мой сокол, да в отчий дом,
Чтоб напитаться его теплом;
Чтоб все обиды мира забыть,
Чтоб научиться, прощать, любить.

Небо бездонно и в грудь ветра,
Но не хватает всем там тепла…
Лети, храбрец мой, в златую высь,
Только под вечер домой вернись.

Вера Половинко
4.10.2015г.
г. Киев.



Поетичний переклад з російської мови
на українську мову – Віри Половинко

Лети, мій сокіл
(Сину Сергію)

Лети, мій сокіл, под ранок в вись,
Тільки під вечір в свій дім вернись;
Жде тебе мати в тепле гніздо,
Щоб підстелити своє крило.

Вернися, сокіл, та в рідний дім,
Щоби зігрітись душею в нім;
Щоб всі печалі миру забути,
Щоби  навчитись прощать, як любиш.

Небо бездонне та в груди вітер,
Та не хватає тепла в сім світі…
Лети, хоробрий, в  золоту вись,
Тільки під вечір в свій дім вернись.

Віра Половинко
4.10.2015р.
м. Київ.