Усе минає,
так і ти минеш.
торік гадала-
ти шизофренія,
чи дим пожеж,
або частина тіла.
Щось неподільне,
розглядала-
назавжди все. ну так, авжеж...
усе минає:
і життя, як коси,
наші дні сплітає,
та щось сумне
й заплутане і досі,
Та все минає:
вже і я мину
лишивши білі карбонати,
наснюсь тобі.
немов хмарки із вати-
мої думки,
а очі-небосхил.
Усе минає,
не болять,
сторінки віршів у столі,
симптоми втоми трохи докучають,
і на повтор улюблені пісні.
І чую:
щось шепоче
моя стіна у темні ночі.
я чую, чую... краще прислухаюсь-
скриплять, заволікають-
йди до мене.все минає.
Минае
© Copyright: Александра Войновская, 2015
Свидетельство о публикации №115100209325
Свидетельство о публикации №115100209325
Рецензии
Гарно!
...не болять сторінки віршів у столі...
...щось шепоче моя стіна у темні ночі...
Це все так знайомо. Так про мене.
Ярост Зандр 08.10.2015 23:45 • Заявить о нарушении
...не болять сторінки віршів у столі...
...щось шепоче моя стіна у темні ночі...
Це все так знайомо. Так про мене.
Ярост Зандр 08.10.2015 23:45 • Заявить о нарушении
думаю каждый так или иначе чувствовал такое)
Александра Войновская 19.10.2015 23:07 Заявить о нарушении
Александра Войновская 19.10.2015 23:07 Заявить о нарушении