Кохання вбила темна сила,-
Тобі я більше вже не мила...
Розбите серце вщент моє,-
Душа в пітьмі кудись снує...
Шукає те, чого немає,
Тихенько плаче і вмирає...
Сумує осінь... З нею я,-
Чому я більше не твоя!
А мо в далеку ще весну
Ти знов прокинешься від сну,-
До мене в гості завітаєш
І скажеш що іще кохаєш...
І знову ми поринем в рай,-
Я зашепчу,- кохай, кохай!
І соловейко у гаю
Затьохка пісеньку свою..
01 10 2015р
Вікторія Р
Сумуе осiнь...
© Copyright: Виктория Гребенюк Роженкова, 2015
Свидетельство о публикации №115100208557
Свидетельство о публикации №115100208557
Рецензии