Коли, омріяна віками,
В старий буремний Петроград
Ввійшла весняними громами
Моя нова Країна Рад;
Коли в обмотках і голодні
Мої батьки у бій ішли
І наше сонячне сьогодні
Крізь смерть і горе пронесли;
Коли, покриті сивиною,
Ішли учитися в лікбез,
Руками зміни молодої
Звівсь Комсомольськ і Дніпрогес;
Коли на зведені заводи,
На землю, сповнену снаги,
Забрати світло і свободу
Прийшли скажені вороги;
Коли зсушить криваві роси
Піднявсь стіною мій народ;
Коли, йдучи на смерть, Матросов
Закрив собою вражий дзот,
Мене ще не було на світі,
По тих шляхах не я пройшла,
Проте, якби все повторити
Це довелось, я б тільки так жила!
Якщо чогось зробить не сила
Для тебе, рідний краю мій,
Я залишу на зміну сина,
Щоб цвів ти в величі земній.
Газета «За Радянський фільм», 1967 рік.
КОЛИ
© Copyright: Валентина Петроченкова, 2015
Свидетельство о публикации №115092908728
Свидетельство о публикации №115092908728
Рецензии