Застоялись волі крила,
в стійлі темних днів й ночей.
Та сльозами налилися,
темні пари тих очей.
Їм би вітру в полі чистім,
що за вухами свистить.
Розривати простір тілом,
а не в рабстві вічнім жить.
Ви в неволі зажурились,
я вас випустив.Летіть!
Де озера срібно-доні,
шлях свій тільки розпочніть.
Розганяйтесь коні сиві,
полем, степом ви біжіть.
І вночі біжіть і зранку,
квіти й трави розтопчіть.
Ожили, розквітли коні!
без загону й без вівса.
Так і люди, дай свободу,
від щастя, затанцюють небеса..
Конi
© Copyright: Ваня Брикулець, 2015
Свидетельство о публикации №115092900665
Свидетельство о публикации №115092900665
Рецензии